|
Ти кохаєш свою дружину
А буває така любов?!
Тихо плачу, в суху ожину
Від усіх заховавшись знов?
Ти кохаєш свою дружину,
А я скиглю щодень при дні.
Все шукаю в собі причину…
Чи б забутися уві сні…
Ти кохаєш свою дружину,
Мабуть, щастя твоє таке,
А я нишком змахну сльозину
Й понесу… своє нелегке'.
Ти кохаєш свою дружину…
Над світами, красиво… як!
Я журю ж себе за провину:
Все не так, все не так… не так…
Ось, горіла вогнем любові,
Крижаніла, ось тут, душа...
Додала б освідчення в слові
Та кривились рядки вірша'.
Ти кохаєш свою дружину…
Я в надії веду роки,
А кохання свого вершину
Зачиню на усі замки!
Приморозила хуга днину,
Задивляюся в сизу млу.
Буду в мріях тобі за дружину…….
Ти прости мені цю вину.
|
