Сон за дверима…

і не приходить.

В марно заплющених очах

крутиться світ.

Підклавши під голову теплу долоню

З думками,

що вже безліччю літ

Розмовою стукають тихо у скроню.

А пам’ять стискає ніч

до краплини,

Забіливши темряву світанком.

І ніяких претензій до світу

- День завжди починається ранком.

Сон ...не приходить...

Як думками усе перетліти..?

Як зуміти…