Коли осінь обтрушує листя Й засипає орнаментом поле… Ти не просто мені приснишся, Ти залишишся тихим болем. Коли ніч вигаптовує зорі, А туман припадає на тіні, Додивляюся сни неозорі, Доленосних шукаючи ліній. Коли небо засяє світанням, Болем ляже печаль у долоні, Ми приснилися, мабуть, востаннє, Бо долоні ж занадто… солоні. Коли осінь тривожить дощами, Перегойдує крилами листя І журою летить за вітрами, Аби десь з висоти приземлиться… Не проситимусь в сни - сподівання, Не смутитиму мрію тобою… Відтепер я осіннім прощанням Залишусь наодинці з журбою.