 |
Ми були коханими,
а не стали близькими.
Як же ми спалили всю любов, до тла?
Та й стежини зустрічні
чомусь стали вузькими,
Загортає серце холод без тепла.
Мали ж бути парою
в небесах повінчані.
Струменисто радість рвалася з грудей.
Надвечір'я сяйвом
синім закосичене,
Усміхалось щастям нашим до людей.
Ми були коханими,
а не стали рівними.
В наші половинки вклинилась межа.
Друзі поділилися,
завжди ж були спільними,
Розділилось небо навіть без ножа.
Ми були коханими,
а не стали рідними.
Хай забуду зовсім ті щасливі дні…
Ой, зима, навіщо ти?
холодами сніжними
Нагорнула смутку в білім полотні.
|