Осінній...

Осінній день, таки осінній...

Холодний подих з-за плеча.

І ранки присипає іній,

І вітер грає у “ квача”.

Жбурляє листя на долоні,

Неначе злитки самоти.

Стоять берези у поклоні

З вітрами вже давно на “ ти”.

А верби віття похилили

Букетами осінніх свіч.

Дощі фіранки перемили

Небесних вікон навсібіч.

Жовтаво фарба розлилася

У вишиту канву окрас.

І по-осінньому тераса

Розквітла в “профіль і анфас”.