Ти не прийшов... І небо мрячно тужить, А у душі образа і обман. Цілує вітер сльози, гоном дужим, Але так плечі обгорнув туман… Ти не прийшов... І біль несамовитий… Як змалювати крила без висот. Бо кожен змах, розлукою прошитий, А кожен подих смутком пересох. Ти не прийшов... І в часі зупинилось Палке кохання , здивувавши нас. Неначе поруч вільне залишилось, Але зміліле й зовсім без прикрас. Ти не прийшов… Вже вкотре повторився, Ще повернутись, знову не прийти… Мені сьогодні інший сон приснився, А в ньому ми, але чомусь не ти.