Упала осінь листом на долоні, Кладу в букет і ніжно пригортаю. До шибки притулю на підвіконні, Нехай осіннім золотом палає. Тут проминуть дощі та вітровії, Похмурі проганятиму тумани, Теплом душі я осінь обігрію Нехай такою буде поміж нами. Забарвлю листя гронами калини, Вдихаю щедрість осені багату… А в спомині – ще ті осінні днини, Які отак букетом гріли хату. У спомині – та зустріч із дощами, Останній крок осіннього прощання. Тепер ця осінь дихає не нами… Букетом ... зігріваюся … востаннє.