Замостилась у хмаринку казка,

Із дощу зіткала чудеса.

Миле літо, не спіши, будь ласка,

Он навколо ще ж яка краса!

Килимком злягли високі трави,

А кленове гілля - до землі!

У духмянім подиху отави

Стишились цибато журавлі.

Висота всміхається промінням,

Над землею сяйва благодать.

Дозріває у теплі насіння,

Зорі чорнобривцями горять.

Не спишу краси і ласки літа.

Поруч стільки див дарунком нам.

Пригорнути б до душі зуміти

Сонцеликий неповторний храм...

На вітрах замріяні жоржини...

Серпнем дозирають теплі дні.

Барвами із літньої картини

Осінь розмалюю у вікні.