А межень у снігу...

Зухвала й бунтівна

зима свою жагу

втамовує сповна.

В пуховику земля,

вагою гнеться ліс,

схолоджені поля

у пелену взялись.

Убрались в кожушки

калина, глід, кизил.

Засріблені вершки

у тополиних крил.

А холод і в рукав

забрався, і в колер*,

і за лице щипав

без ніжності й манер.

Зимовий передзвін

вростав в захмарну вись,

струмок і водогін

у кригу зодяглись.

Пороша, як перкаль!

Зимовий антураж. А холод у кришталь

заковує пейзаж.