Долучитись мені б до слова,

Щоб повести розмову нашу.

Не спровадити б і прожога

Замішати в осінню квашу…

Повести б ту розмову стиха

Про осінню завію днями.

Загорнути б в листів”я лихо,

Що вмостилося межи нами.

Зачепитися б ще за вітер І

притримати хвилі силу.

Скласти слово з великих літер,

Обтрусивши часину пилу...

У верстах загубили щирість

В спілкуванні забутих звуків.

А осіння пора нам - у милість,

Попри, спогади і розлуки…

Осінь багрою розсипає,

Просіває дощі крізь сито.

За думками вже не встигаю -

Давниною роки прошито...

Багра - багрянець