Я на літо таки озираюсь...

У промінні б побавитись ще.

Ніжно квітів останніх торкаюсь,

Заховавши в жоржинах лице.

А пелюстки уже золотавий

Приміряють осінній “прикид”.

Й витанцьовує вітер лукавий...

Затуманився геть краєвид.

Озираюсь...шукаю ще літа.

У долоню проміння ловлю.

Та чомусь вона вже не зігріта.

І тепло я крізь пальці гублю...

Мила осінь, чекай, не женися!

Барвам дай догоріти в красі.

Не гостри сивим холодом списа,

Не стинай, не губи на росі!

Зачепилися клаптики блиску

У зеленому вітті беріз.

Осінь тче із пожовклого листу

Килимки із дощами навскіс.

Помандрую у Бабине літо

Обгорнутись теплом хоч на мить.

Озираюсь до літа… Над світом

Зафарбовує осінь блакить.