Щоднини щастя визираєм.

А в небі сонце золоте

Теплить долоні небокраю

І літо присядом веде.

У квіти загорнулась спека

Духмяним подихом жоржин

. І щастя зовсім недалеко -

У кроці зміряних хвилин.

У літнім потиску з вітрами

Теплом шепоче й обірУч

Тримає хмари над ланами,

Тумани скочує зі круч.

Вселенське щастя і безмежне

Над світом викладає дні.

Впізнай його й необережно

Не пропусти в собі, в мені.

Не залишай десь на узбіччі-

Пригорнеться в чужих руках.

І зазирне комусь у вічі,

І вмоститься в чиїхсь літах.

А ми все щастя визираєм.

Нема, не буде, чи ж прийде?

Якого ж, де іще шукаєм?

Воно ж за руку нас веде:

Життя і сонце, небо, квіти...

Дарунком з нами, попри все.

У колі: рідні, дім і діти…

І серпень яблука несе.