Думами вгортаюся у сни,

Ціпко придивляюся у себе.

Знову йду, стежиною весни

За дитинством слідом і заледве…

Поспіхом занурююсь у дні.

Спогади молотять, наче градом.

Мить ота тривожиться в мені,

Я ж, чомусь, топчуся поза кадром.

Так, неначе вже усім чужа.

Скрізь пройшла і вже перелюбила.

Попереду десь лежить межа,

А я ще спинаюся на крила. ...

І нехай стомилися вони,

І міцними їм уже не стати.

Світе, не жури і не вини -

Снами повертаюся до хати.