Пробивається сонце весняне...

Як зіщулились сніжні поля!

Лід зсувається й краплями тане

І свіжіє вітрами земля.

Красовик розгортає крилато

Понад пліттям свої ґарункИ.

І пора занотовує свято,

Заплітаючи в барви гілки…

Та сюрпризами день холодніє:

Присипає снігами зима,

Візерунками білими віє

Заметіль... І весни вже нема!?

Первоцвіт в кришталевім полоні,

Похмурніло у неба чоло.

Плеще вітер в зимові долоні

Й березневу весну замело.

А зима ж та, неначе “в законі”,

Сніговієм хурделить вдоріж.

І лелеки в морознім припоні

Із весною стоять босоніж.