Засніжила зима білосніжно,

Склала крила тихенько і ніжно,

Білим пухом, на землю упала...

Я бажання для нас загадала.

Коли буде хурделити зранку,-

Промету нам доріжку від ганку.

І «люблю» намалюю вітрами,

У танку закружляю снігами...

Шелестіла зима далиною,

Залягала в душі самотою...

В темінь часу вдивлялася жінка.

За вікном пролітали сніжинки.

Вечорово у зорях іскрились -

Сріблом в коси її зачепились.

«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,

Лиш куточками губ усміхнулась.

Ті ж засніжені в спогадах вишні,

І прощання з коханням колишнім...