На віях зачепилися сніжинки

І небо тихо паморозь плете.

А під ходою краються крижинки,

Іде зима, собою шлях мете.

То так іде снігами Королева!

У візерунках мружиться земля.

Як білопінно височать дерева,

Як білосніжно стеляться поля!

У цій красі, неначе заблудили...

Не віднайти мені слідів отих,

Що ми з тобою щастям находили,

Де навіть світ обіймами притих.

Візьми сніжинку ніжно на долоню,

Вона здолала версти в сніговій.

З моїх зітхань сльозу несла солону,

Ти милостиво подихом зігрій.

Мереживо зіллється у краплину

І сповниться з невимовлених слів…

Ти ж не сказав, що щастя вполовину -

Це просто ніч...без наших диво снів.